КОКАИН Колумбийский наркотики Великий Новгород

Слушай, наркоманы, хочу поделиться с вами моей очередной историей, которая произошла со мной недавно. Вы знаете, я тут наркоманом-комиком болтаюсь, то есть, достаю всякую чернушку и гоню, ну, вы понимаете, несу полный бред. Но на этот раз все было по-другому, друзья.

Итак, сидел я тут в своей закладке, размышлял о жизни и как бы так гаррик покурить, а вдруг мне пришла идея: почему бы не сходить на какую-нибудь выставку? Я подумал, что это будет просто охуительно сочетаться с моей психоделической атмосферой, плюс мож где-то и наркоту можно достать, и так народу побольше будет, с кем понашлематься. Ну, я и решил поехать.

Захожу я на сайт, шарю, шарю, и вижу там объявление о какой-то выставке искусства с психоделическими штуками. И мне, блин, прямо в башню зашло! Я подумал, что там точно будут какие-нибудь чурки, которые продадут мне жмых или, по крайней мере, покажут место, где можно взять что-нибудь более интересное, а не просто краску посмотреть.

Официальная программа выставки:
10:00 - 11:00: Вводный курс психоделической живописи
11:00 - 12:00: Мастер-класс по созданию абстрактных скульптур
12:00 - 13:00: Лекция о влиянии наркотиков на творчество
13:00 - 14:00: Выставка работ молодых художников
14:00 - 15:00: Импровизационный спектакль "Мир без границ"

Короче, я с ножницами и чернушкой в кармане на выставку поехал. Встречаюсь с друганом, тоже одним из наркоман-комиков, и мы пошли внутрь, полны надежды и азарта. Ну, сначала там какое-то говно про психоделическую живопись, ну, я честно говоря, хуй знал, что это такое, но мне подходило, что говорят, потому что я пришел не за этим. Потом был мастер-класс со скульптурами, тоже неинтересно - я с пластилиновыми фигурками не дружу и вообще, слишком атмосфера бабушкиных занятий.

Но вот лекция о влиянии наркотиков на творчество - это было то, что меня действительно заинтересовало! Докладчик говорил что-то про инсайты и вдохновение, и я подумал, что все-таки кокаин на выставке - это как раз то, что нужно. Иначе как же я смогу по-настоящему ощутить все эти штуки, что там выставляют? Вот думаю, как бы сделать так, чтобы никто не заметил, как я закладку себе накатал. Чтобы не сдохнуть и не сгореть там же в секторе "Художники-наркоманы".

В общем, я пытаюсь как-то прикрыться, выкатываю свои ножницы и аккуратно дозирую себе кока, осторожно смерандживая его с чернушкой. И вот тут-то и начинается самое интересное. Я сижу, слушаю про всякие "искусственные методы вдохновения" и в голове у меня плавится башня под действием кокаина, чувствую себя полным мудаком, но все-таки как-то более "культурным", если можно так сказать.

И тут мне приходит в голову гениальная мысль: "а почему бы мне не поддержать молодых художников своим присутствием?" Я всегда был великим поклонником искусства, правда, у меня две ушатанные руки, но зато шарю в этом. Я решаю подойти к двум ребятам, которые вообще загорелись на выставке, предлагаю от себя всякие хорошие слова, что мол "бийте вас гнили, молодежи нужно давать шанс и творить свободно", в общем, гоню, как могу. Чуваки, конечно, не поняли, что я их насушивал, но мне-то было похуй, я ведь все равно ничего не понимал в их тяге к искусству.

Ну, а потом еще был спектакль "Мир без границ", на который я, конечно же, опоздал, потому что большие дозы кока пришлось забыть, но настроение было все-таки охуительное.

А потом, выходя оттуда, я встречаю другана, который оказывается тоже решил поставить наркоту в приоритете, и мы решили вместе закончить свой вечер. Мы гуляем по улицам, а между тем травим глупые шутки про гаррик и жмых, аж сами себя ржачком закидываем. Ну, как же без этого, ведь мы все-таки наркоманы-комики, и это наш стиль жизни.

В общем, друзья, это был очень интересный и психоделический опыт для меня. Я кайфовал от выставки, хоть и не в полной мере, и, конечно, был высморкан по полной программе. Хотя, честно говоря, я сомневаюсь, что посетители, а тем более организаторы выставки, подозревали, кто тут на самом деле среди них болтается.

Ну, итак, друзья, эта история показывает, что даже наркоманы могут наслаждаться искусством и выставками. Пусть мы и гоним, и говорим глупости, но это не значит, что мы не можем наслаждаться прекрасным и пытаться стать частью чего-то большего, чем наркотический дым или чернушный гаррик.

И помните, друзья, всегда ищите вдохновение, где бы вы ни были. Даже если это кокаин на выставке искусства. Мы - наркоманы-комики, и мы готовы вписаться в любую обстановку и выделиться из толпы!

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.